Живи людино не мудруй,
За все, що маєш дякуй Богу.
Ти будь щасливий, і вільно
І по оцім життю ти крокуй,
Але май пересторугу.
Бо життя, як одна мить злетить,
Було і вже його не має.
Сій щиру любов, твори добро,
Бо, що сієш, те і пожинаєш.
Сюди ми лишень на мить прийшли,
Щоб свою святість осягнути,
Скарби знайти і до Бога повернути.
Бо Господь, це світло, правда і життя
На нього вся надія, веде нас в майбуття
Туди, де живе наша єдина мрія.
Пом'ятай друже, що ми тут лиш гості,
А із Другим пришестям Христа
Воскреснуть зів'ялі наші кості.
А Душа бесмертна - одвічна,
Створена Творцем до Нього повертає,
Ти це пам'ятай, і іншого немає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2021
автор: Віктор Варварич