Душа — незвідана, як води океану,
Нуртує гейзером на глибині,
Жбурляє лавами гарячого вулкану,
Ховається у магмі аж на дні.
Бува, зривається в неміряну нірвану,
Летить із хвилями до берегів…
Під сонцем сушить наболілу свіжу рану,
То ніжиться в обіймах островів.
А то хвилюється в розкішному розливі —
Лоскочуть її стінки камінці.
Бентежиться у прибережному приливі —
Турбують її пінні гребінці.
Тримає самоцвіти, перли і корали
Лиш для близьких і вибраних людей.
Їй не страшна негода і стихійні шквали, —
Таємно тулить щастя до грудей. 17/11/15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2021
автор: Lana P.