В ранкову пору, тиша навкруги,
Все піднебесся в сірій пелюшці,
В зимовій сплячці, ставу береги,
З ними туманні клуби – зухвальці.
Як охоронці, вони звисають,
У себе вбрали смуту зимову,
Сонячний промінь сонно вплітають,
Гамму відсвічують, кольорову.
Ще білий сніг відображав світло,
Між трав сухих, що по березі снять,
Хоча і днями, стікав помітно,
Кольори інші не хотів сприйнять.
Ще не на часі весну стрічати,
Хоч день й підкрався з теплим вітерцем,
Туман срібливсь, став силу втрачати,
Ховавсь у водах, дрібненьким дощем.
Тепла надмірність - дива погоди,
Частіш свої правила диктує,
Ні, не спитає вона в природи,
Чи добре їй? Лиш наносить шкоди.
24.01.2021р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2021
автор: Ніна Незламна