Бог в різні нас веде місця,
І там Свої дає завдання.
Хоч не завжди слухняні ми, -
Від Бога чуємо прохання.
Дай сил, Господь, дай мудрість, дай
Твій поклик тихий зрозуміти:
З свого шматка їм хліб вламай.
В Ім'я Христа спіши служити.
Як ждете, щоб робили вам,
Так мусите і ви чинити.
Усе віддати біднякам?
За що тоді я буду жити?
Схиляюсь низько перед Ним:
"То тут, то там не раз прохають.
Я хочу йти шляхом Твоїм".
Мої ж потреби в небі знають!
"Бо ми - Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували". (Біблія, Еф.2:10)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2021
автор: Лілія Мандзюк