Лісами,степами лине за нами,
До кожного стукає в ніч,
Глибокими снами пливе небесами,
Вдихаючись сотнями віч.
Пливе над рікою, дивує собою,
Донизу спускає зорю,
Кружляючи млою, гуляє пітьмою,
Безодню освітлює всю.
Ніжними хмарами, тішиться чарами,
Що з тіней його все ідуть,
Світлими да́рами, щирими парами,
Що їх знову парком ведуть.
Бавиться з нами, летить над вітрами,
У вікна усім загляда,
Дивуючи з рами, у кожного драми,
Є радість і також біда.
Полине над лугом, всезоряним другом,
Де кожен, щоб бачив луну,
Милуючись ясним, одвічніїм кругом,
Що спокій дарує для сну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2021
автор: Вікторія Павлюк