Останній Ленін впав, останній Ленін!
Мов стигла груша, гепнув долілиць.
Хай вільно, врешті, видихне мілленіум:
від щастя рясно сльози полились.
А тих, що мов Сиваш, солоні — з горя,
прокльони кулеметять на "бандер",
небесний плуг на гумус переоре,
кого ще блендер часу не роздер.
Останній Ленін гепнувся, останній(!),
Буджак збудивши хряском арматур.
Радіти зупинитися не в стані,
обстали труп, мов кільцями — Сатурн.
Помер останній привид комунізму,
здох чахлик невмирущий, вчах кощей.
Складем червоноідолові тризну
із молотів, серпів і скислих щєй.
Останній впав Ілліч, — та не Владімір,
хоч Вовам теж топтать не довго ряст:
ні мури не врятують їх надійні,
ані завіса щільна з чорних ряс.
Спи Леніне, спокійно: вже не вернеш!
Сопи собі в дві дірочки й радій:
тобі обрали місце ми майстерно:
під смальцем, в пеклі, на сковороді!
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2021
автор: Олександр Обрій