Дивуюсь людям! Мало їх,
Без них би посірів весь світ.
Від бруду чистять, замітають,
Опале листя загрібають,
Чудові квіти доглядають.
Неабияк люди цінні, -
Хто періодом осіннім
Про чистоту доріжок дбають.
Зимою сніг з них відкидають.
Міста із ними розцвітають!
Завзятості дивуюсь теж!
Здається їй немає меж.
Не раз мороз, йде дощ чи спека, -
Вони ж не в офісі у шефа,
А труд звершають просто неба.
Дивуюсь людям! - Піт тече,
Його тихенько обітре
Людина та, й не нарікає,
Творить прекрасне не вгаває.
І так за роком рік минає.
Ще ми спимо – ті вже встали,
Про комфорт для нас подбали.
Й спішать студенти на навчання,
Хтось на роботу чи зібрання
По чистих вулицях від рання.
Йдучи по місту – оглянись,
Й на добре слово не скупись
Для двірника чи квітникарки!
Хай знають: все, що ті зробили,
Достойно люди оцінили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2021
автор: Лілія Мандзюк