Земля рухається по спіралі. Ні, не по колу і навіть не по еліпсу. Вона рухається по спіралі навколо Сонця, яке летить у просторі надзвичайно швидко. І ця спіраль визначає нашу долю. Ми знову і знову робимо ті ж помилки, але вже на вищому рівні складності. І вирватись з того циклу неможливо, поки визначальним не стане життя людства за межами Землі. Поки цього не відбудеться, усі земні цивілізації приречені до зникнення і відновлення знову на якомусь примітивному рівні.
Зовсім недавно людство усвідомило цю жахливу правду. Десятки світових воєн, сотні всесвітніх епідемій … і все лише тому, що ми не можемо уникнути цієї космічної спіралі.
Космічні платформи готувалися до зльоту. Людина покидала Землю. Були звичайно ті, хто залишався. Але молодість та енергія переважно воліла сама визначати свою долю.
Ніхто не задавався питаннями, а які будуть ті інші цикли на інших планетах, в інших галактиках?
Людина вважала за краще стати мандрівником і утікати в разі потреби від складнощів, проблем, воєн … Космос великий. Невже ми не поділимо його між собою …
……………………
Виявилося, що неосвоєність та незаселеність космосу була великим міфом. Чимось таким, у чому неосвічена та самовпевнена людина переконала себе саму.
Стало проблемним знайти серед придатних світів свій власний, оскільки він уже був власним для когось.
Життя у кораблі у вічному пошуку стало нормою.
Галактики зустрічали гостей вороже. Боялися всього … Зброї, хвороб, інших світобачень …
- У Вас така величезна планета. Дозвольте нам хоча б на кілька поколінь залишитись на ній …
- Ми не можемо Вам цього дозволити. Більше того, ми навіть не можемо Вам дозволити висадитись на її поверхні. І не тому, що ми боїмося Вашої зброї. Ми боїмося Ваших хвороб.
- Але ж ми допоможемо вам вилікувати їх.
- Ви будете лікувати нас як себе, а це лише погіршуватиме ситуацію.
…………………………..
- У Вашій системі є незаселена планета, придатна для нас. Ми б хотіли її зайняти.
- Ми не можемо Вам цього дозволити. Ця планета – заповідник. Ми вирішили її зберегти для наступних поколінь.
……………………………
- Ми б хотіли залишитися у вашій п’ятизірковій системі. Тут достатньо енергії для кількох цивілізацій.
- Ми не можемо Вам цього дозволити. Ви сповідуєте зовсім іншу релігію, Ви вірите у іншого Бога, який взагалі несхожий на нашого. Це підриватиме основи нашої цивілізації. Про Ваше прибуття у нашій системі знають одиниці. Або ви покидаєте систему, або ми Вас знищуємо.
...............
Тепер у людини залишалася лише одна мрія, лише одна мета для усіх поколінь – повернутися на Землю … Яка була тепер так далеко. Загублена у космічному просторі …
А як же ж спіраль?
Спіраль – філософська конструкція, плід уяви … Про неї уже ніхто не пам’ятав …
…………………….
Перша платформа утікачів досягла Землі лише через багато сотень років.
Ці люди ще ніколи не бачили Землю. Вони лише бачили її у фото та відео – архівах. Замість голубої привітної планети на них дивився холодний пустельний світ з червоним відтінком. Залишки споруд, мостів, доріг мало вирізнялися між розкиданого хаотично природою каміння.
Але поруч … раптом ожив колись такий недружній і войовничий Марс. Його ріки та височезні трави привітно зустріли колишніх землян.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2021
автор: Дружня рука