Мчить на підводі Дажбога Відлига.
Крешуть лопатами сніг двірники.
Хоч мегаполіс нарешті оклигав —
вклякли похнюплені сніговики.
Часу пожити лишилося обмаль.
Котяться сльози по білих щоках.
В сніжних балабухах цокає бомба:
цок цок цок, цок цок цок,
цок цок... Ба-бах!..
Є небайдужі? Чи тільки базіки?
Щоб вам Перун уві сні гоготів!
Дайте негайно міністрам вказівки
з реанімації сніговиків!
Для порятунку хай створюють службу,
щоб не пощезли сердешні як вид,
щоб ні за цапову душу в калюжу
не обернувсь ні один сніговик!
Сніговиків в морозилки трамбуйте!
Вкупі, в безпеці розвіється сум.
Тільки б до перших снігів перебути...
Дайте їм друге життя і красу!
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2021
автор: Олександр Обрій