Навіки ротанув і в вічність полинув,
Його щирий голос і щедрі слова...
Все ж якось зарано цей світ він покинув,
Без нього Долинщина стала німа...
Пішов назавжди, вже йому не вернутись,
Коли б через вічність прокласти мости,
Щоб можна було його голос почути,
Й сказати вагоме: "Нам, друже, прости!
За те, що можливо, не були ми уважні,
І десь не відчули тврєї біди,
Та ми обіцяєм тебе не забути,
Допоки в цім світі ми все ж ще живі!"
Навіки пішов...Він у вічність полинув,
Слова його щирі вже нам не почуть...
Цей світ залишив, все земне він покинув,
Родині і друзям його не забуть...
Свої співчуття посилаю родині,
Кріпіться й звикайте без нього вже жить,
Я знаю це важко, й ви в цьому не винні,
І рана від горя пече вам й ятрить...
І сум ваш також буде з вами щоднини,
І вам буде важко все ваше життя,
Тримайтесь, благаю, його вже не буде,
Без нього все ж треба іти в майбуття...
В скорботі й печалі, овіяні сумом,
У пам"яті вашій він буде ще жить...
Ми з вами сумуєм, тож ви не єдині,
І смерть його й нам наші душі ятрить...
Земля нехай буде йому завжди пухом,
І царство небесне, і пам"ять в віках!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2021
автор: геометрія