Зрада

Його  смішила  батьківщина
Своєю  волею,  вогнем,
Волів  би,  щоб  була  руїна  -
Багном  кремля,  гніздом  нікчем.
Кричав  до  зека:  Янукович,
Порядок  в  краю  наведи,
Герой  він  -  "ряжений",  фільмовий,
В  житті  не  знав,  куди  плисти  ...
Зігнувся  в  путінському  кублі,
Якби  ще  трохи,  то  б  лизнув,
Так  наче  у  якомусь  дублі
Враз  слово  "кланятись"  почув  ...
Та  ні,  мій  друже,  вибачайте,
Не  бачу  я  у  нім  краси,
Ви  краще  інший  люд  пізнайте  -
Там  де  зла  тундра  і  ліси  ...
Оті,  що  в  фільмах  не  знімались,
Хіба  що  Жженов  промелькнув,
І  за  народ  свій  не  ховались!
Де  той  народ?  Я  вже  й  забув  ...
Сказав  усе  йому  Папанов*,
Свою  останню  гравши  роль:
Живіть  по-людськи,  гідно,  гарно  ...
Шкода,  загинув  той  герой  ...
Твій  дід  пропав  у  таборах,
У  прадіда  в  виску  дві  кулі,
Дядьки  вмирали  в  рудниках,
Росли  дочки  і  їх  синулі  …
Тепер  убивцям  гнуть  поклон,
Кричать  «єдіная  россія»,
Щодень  вживають  їх  жаргон,
Щодень  якесь  нове  похмілля  …
Дивлюсь  на  них  і  чую  гордість
За  те,  що  рід  мій  не  прогнувсь,
Хоч  і  бринить  духовна  хворість,
Якось  із  прадідом  почувсь.
А  там  у  них  нікчемність,  зрада,
Убивця,  служка?  Всі  в  чинах  …
І  на  свята  дзвенить  розрада,
І  пів  країни  в  смітниках  …  
А  що  ж  у  нас?    На  зайді  зайда
Пролазить  знову  в  перший  клас,
За  хвіст  вхопити  б  того  гада,
Та  він  вхопив  іконостас  …
А  тут  уже  не  зразу  бачиш,
Хто  щось  украв,  а  хто  сховав,
Хто  наче  вовк  так  гірко  плаче
Над  тим,  кого  щойно  зжував  …
Тож  в  нас  також  сховалась  зрада,
Та  тільки  от  самих  себе,
Життя  минає  автострада,
Майдан  дурницями  гуде  …  
*https://www.youtube.com/watch?v=yu00XmSbxtg

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2021
автор: Дружня рука