Хвалились щойно у Москві своїм небаченим талантом,
У тій чванливій похвальбі наш Корольов був фігурантом …
Шлють поздоровлення усі, озвався Маск в усій красі,
Воно б байдуже при струні, та стало боляче мені …
Бо за походженням писав не пролетар, а українець,
Любив своє, не гордував, а Кремль кричить: він вам чужинець …
Отой, що вірші Кобзаря читав усім, бо вмів співочу,
Що мати так гордилась ним, до співу душу мав охочу ?!
Що мусив заробити гріш - таких задарма не навчали,
У таборах від зека ніж, ще б трішки і ми б не літали …
Ото утнули жебраки, як не крути, а щось не в тему.
Донос, обійми Колими – та тут достатньо на поему …
Далеко ще було тоді, як полетів увись Гагарін,
Горіли факелом сини, ніхто не стався популярним,
Один за одним йдуть вони в болючі сни, у небуття,
А тут у вас серед зими раптом з’явились почуття ?
Він перед вами не зігнувсь, то просто світ перевернувся,
Такий як є в віках відбувсь, такий сучасникам почувся,
Ідеї, мрії він зібрав, здивуєтесь, із України,
Якось разом злетіли ввись, униз дивились на руїни …
А тим, хто світ його ламав, йому завдав образ, тортури,
Хто в спину заздрісно сичав, стоять у квітниках скульптури ….
Немає прав у вас таких своїм робити українця,
Він до пошан ваших не звик, дістав біди від вас по вінця …
Він може навіть не для нас, а більше для усього світу,
Чий розум у віках не згас, не стих в степах козацький вітер …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2021
автор: Дружня рука