Ой люблю, таку погоду,
Прикрашає зимі вроду,
Снігом землю звеселяє,
Душу й серденько втішає.
Повіва, спішить вітерець,
Здійма сніжинки й навпростець,
Розсипа чари довкола,
Кине срібла, жмут додолу.
Йде зима та й по стежинці,
Зірки з неба на долонці,
Всюди златом заіскрилось,
З білим пір`ям розстелилось.
Всі поля в коцах пухових,
А кущі в шалях шовкових,
Дріма річка, спить долина,
Сяйвом вкрилася калина.
День із сонцем творять казку,
Тож корону вдягнуть царську,
Заблистить зима красою,
Вмита срібною росою.
Ой, люблю, таку погоду!
Люблю зимонькину вроду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903258
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2021
автор: Ніна Незламна