Здавалось, стільки хочеться сказати!..
А як до справи — то таки здавалось...
Ледачий розум просить спокій дати
І зрадники-думки десь поховались.
Черствіють теми так і не розкриті,
Мов сироти полишені батьками...
Когось усе ще хочеш обдурити?..
Нічого особистого між вами?!..
Хто балів додавав за їх рахунок
І не тримав обіцяного слова?..
Увесь твій мед — підробка, справжній трунок
Вся псевдофілософія — полова.
Укотре крадькома скрутив лічильник,
Зашкалений вже звично помилками.
Давно уже забитий холодильник,
Нівроку наморожено з роками...
Життя "на відчепись", розтрати марні
Не підлягають виправданню духом,
Твій, на коліні писаний сценарій,
Заднім числом притягнуто за вуха.
Втішаючи себе, що все минає,
Чому душі властиво забуватись?
Все просто — страх великі очі має,
А в цьому так не хочеться зізнатись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2021
автор: Ніколя Петрович