Сізіф все котить камінець
І люди теж до нього схожі.
Творіння вищого вінець !
Простіше скажем – люди божі.
Даремно любим гаять час
І вірим – допоможуть боги.
До часу ми чекаєм пас
Та не звертаємо з дороги.
Лиш час на місце ставить все
І крила слабшають з роками.
Не крила – вітер нас несе
І вже на сонці бачим плями.
Втрачаєм з часом мрії міць
І маєм, щоб того не сталось,
Усмішку не стирати з лиць,
І знати, що колись літалось !
17.05.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2021
автор: Костя Ромчук