[i]« Палай же, Прометеїв гнів,
і не жалій для ворогів
вогню...»[/i]
Перифраз
Сьогодні не прийде ще наше завтра...
не вистачає тями та уміння,
але із покоління в покоління
не гасне у серцях надії ватра.
Душа народу тліє, та іскриться...
у полум’ї нерівного двобою
із дикою ворожою ордою
гартується у герці наша криця.
Над нами нависає дика скеля,
де двоголовий ще довбе печінку
розп'ятого онука Прометея...
але байдужі європейські свідки.
Така нам доля випала у світі,
де вороги скажені та лукаві
украли історичну нашу славу,
яку закарбували у граніті
далекі наші пращури... а діти
сьогодні...
у бою...
на переправі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2021
автор: I.Teрен