Розкидані по світу
мої кохані люди,
Розкидані, мов квіти
на рушниках життя,
До вас, мої безцінні,
із серця через груди,
Мов ластівочки рвуться
нестримні почуття.
Вони несуть на крилах
слова з ниток тепленьких,
Сніданки із обіймів,
цілунків і думок,
Ще ковдру із молитви
і мрій моїх м'якеньких,
Що глибші надр планети
та вищі від зірок.
Ще сни, в яких я бачу
прекрасні ваші очі,
І усмішки яскраві,
яких не змінить час,
Я вдячна за ці миті
Творцю, що серед ночі
Дає мені можливіть
побути біля вас.
Якщо вже так судилось -
ну що ж, нехай так буде,
Такі вони, зав'ючені
реалії життя,
В них долею розкидані
мої кохані люди,
Розкидані, мов квіти
на рушниках буття...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2021
автор: Sukhovilova