[i]В небі зграя кружляла.
Я ж, не маючи крила,
Ніби з ними летіла –
Рвалась вслід усім тілом
Та невдало.[/i]
Горді в величі змахи…
Птахи зникнуть в тумані.
Відпускаю кохання –
Хай із ними розтане,
Я ж – не птаха…
[i]Заберіть його, браття,
З дужим, впевненим злетом,
Вирвіть серце із плетив,
Щоб цвіла в очереті
Я лататтям.[/i]
Тужно квилили сірі
Сповіді гарячковій,
Взявши рештки любові
Й сни мої кольорові
В теплий вирій.
/Ілюстрація з інтернету./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2021
автор: Білоозерянська Чайка