На заході, вдень, чи зрання,
небо сумовите...
На війні дівки одної
миленького вбито...
Зажурилась дівчинонька,
та й засумувала...
Вона ж свого миленького,
так вірно чекала...
Заболіло в дівчиноньки
серденько привітне...
Нема її миленького,
уже й не приїде...
І думала, й міркувала,
якже далі жити?..
Свої речі всі зібрала
й пішла воювати...
Зупинить її хотіли
і мама, і тато...
Вговорити не зуміли
рішення завзяте...
Отак вона там на Сході
й донині воює...
Не спинить її нікому,
слів рідним бракує...
На війні, як на війні,-
там всяке буває,
Та не страшно нині їй,
свій край захищає...
Твої діти, Україно,-
не слави шукають...
Вони рід твій превеликий,
й тебе захищають...
Слава й честь вам, любі діти,
Мир всьому народу...
Борітеся, українці,-
за Щастя й Свободу!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2021
автор: геометрія