Наше життя - це тінь душі людської,
ця тінь повторює, думки і діла людської долі.
Не просто так,людина добре,щось в житті зробила,
просто в її душі,є за спиною крила.
У височінь,як птах летить душа,
як робить,для усіх добрі діла.
І кожен рух,незайвий,він не просто так -
це рух душі,вона взлетіла і крилом подала знак.
Ще навпаки - коли душа блукає низько,
творить діла такі,від яких іншим гидко.
І чорна тінь,що бродить в темноті,
сльозами інших,світиться в житті.
Вона шукає вихід з темноти,
благає,плаче - щоб допомогли.
Там у темноті блукають,тільки темні душі,
що теж шукають світла,бо заблукали в муках.
Не бери до серця - не раз,нам говорили,
але зробити так,не кожен раз є сили.
Якщо пробачив,подав їм руку ти,чи я -
можливо світлішим було б ,для всіх життя.
Разом піднявшись наші тіні,до яскравого життя,
де у яскравім світлі,керує розум і душа.
І розуміють всі,про що говорю я-
та в нашому сучасному житті...Керує тіло не душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2021
автор: Бабич