Розщеплені на букви всі слова...
І як дитина, силою не певна,
то в купу наберу, то забува,
почну з листка ростить свої дерева.
То зачеплюсь за букву - на гарпун
вона мене, чи я її спіймаю,
або дивлюсь на котрусь крізь лупу -
немає їй кінця, немає краю.
Ті букви - клопіт мій, що аж біда...
В їх почерговості - моя розпука.
Аж поки не зрощу їх, не віддам
в заміжжя звукам...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2021
автор: Маріанна Вдовиковська