Нарешті зрозумів я справжню ціну слова.
Життя мені дало уроки чималі.
Мов музика звучать омріяні підкови,
Хоч і мандрую я босоніж по землі.
Хотілося мені свою зорю дістати,
Що сяяла весь час серед найкращих дів.
Та щось пішло не так, і я надію втратив,
Напевно, це тоді забракувало слів.
Гори ростуть,
ріки течуть,
бачу усе,
бачу й мовчу.
Кличе давно
пращурів клич,
в лузі думок
схований сич.
Багаття розкладу на звалищах невдачі,
Надію поверну собі із небуття.
Тепер не буду я – хай вороги заплачуть,
А я знайду слова для кращого життя.
Багаття розведу – мені тепла бракує.
Багаття розпалю - бракує гарних тем.
Подумалось мені: хай розпач галасує -
А я помовчу тут і надихнусь вогнем.
Вовк-одинак
виє в душі.
Вітер в трубі
теж завива.
Хтось не сказав,
недоспівав,
хтось не знайшов
справжні слова.
ІНОДІ СЛОВО ЗНАЧИТЬ БІЛЬШЕ, НІЖ МИ ПРО ЦЕ ДУМАЄМО .
02.01.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2021
автор: RedkaSM