Палке тепло
Від потиску долоні,
Як бите скло,
Що рани завдає.
Вже Ваше… то колись було «твоє»,
Коли була ще у твоїм полоні.
Імлистий слід
Пекучий та солоний –
Це живопліт
Між вчора та тепер.
Мрячить у спогадах забутий сквер,
Сльозами вмились посірілі крони.
Твоїх очей
Ледь видима усмішка
Чомусь пече,
як в свіжій рані – сіль,
Завдаючи мені забутий біль –
Такий різкий, раптовий та невтішний.
Твоє тепло…
Ох, вибачте… так, Ваше…
Вже відійшло
За почуттів межу.
Я більше їх в собі не розбуджу –
Мій дотик рук про це Вам сам розкаже…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2021
автор: Білоозерянська Чайка