Хіба ж мовчанням можем ми убить,
Те, що колись ціну високу мало?
Ніхто ж нікого не примушує – любить.
Та чи ж для дружби в нас причин замало?
Ніхто вже не зуміє повернуть
Ті тихі ранки, що в росі купались.
І мабуть вже ніколи не забуть,
Ті вечори, коли ми зустрічались.
В оті осінні ночі золоті,
Хіба ж можливо знову опиниться.
Таке ж буває один раз в житті.
А інші всі – хіба лише насниться.
А чи слова так можна повторить.
Бальзамом ніжним, що на душу слались.
Їх лиш в уяві можна відтворить.
Вони ж у пам’яті на все життя зостались
04.02.2021 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2021
автор: Валентина Рубан