Від твоєї опіки – о́піки,
Від усмі́шки - ламає градами.
Не залиє дощами тропіки.
Ідеал не обліпить вадами.
Знаєш, я більше так не граюся,
Мені вистачить звуків щирості:
Перед Богом тихенько каюся,
А з тобою не знаю милості.
Твої очі - пекучі іскорки,
Моє тіло, знедавна, - решето
І думки твої, як ті нишпорки:
«Для чого ви отак-от брешете?»
Наші ночі такі знебарвлені,
А серця мають різні станції.
Ми навік волі не позбавлені,
Що не скажеш у бік дистанції.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2021
автор: Ірина Свірзінська