Ой у вишневому садочку,
Чекала дівка козака.
Наділа вишиту сорочку,
В вінок убралася вона.
Чекала довго, так чекала,
А він до неї не прийшов.
Знайшов собі він іншу даму,
Їй надривала серце кров.
Чому у світі так ведеться?
Довіра є у тих дівчат.
Та доля інколи сміється,
Багато сліз та все ж мовчать.
Не чують слів, що каже мати,
В ту мить живуть одним життям.
Їм негаразди в двох долати,
Полонять душу почуття.
Прислухайтесь до свого серця,
Воно підкаже вам усе.
Адже зростає потім зерня,
Тягар життя в собі несе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2021
автор: Валентина Ярошенко