Коли морозно глянуть у вікно,
Що тріснуло, неначе в річці лід,
Шукаю суму бархатисте дно
А серце рибою пливе у світ.
І мерехтить, неначе зоряна, луска,
Насичуючись киснем і дощем.
І вітер дихання до сонця відпуска.
Слідами на снігу розтане зимній щем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2021
автор: Карраско-Косьяненко Наталя