Двійко брунатних зімбабвійців - сухорлявий парубійко і його губата краля, - скоцюрбившись від холоду і морозу, поволі сунуть від Південного вокзалу в місто.
В теплих кожухах із капюшонами, в термошароварах і важких смушевих шапках, як у Шевченка. Київська зима для них - то справжня дюдя, дубак.
Мавр ошелешено ціпеніє, уздрівши на обрії українку в тоненькій курточці, коротенькій спідничці і тонесеньких капронових панчохах. Очні орбіти ледь стримують від утечі напружені білесенькі баньки свого господаря. Білесенькі кланцаки дрібненько цокотять.
Що тут скажеш?
Справжня аборигенка.
Завіса.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903940
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2021
автор: Олександр Обрій