*** ***
Як важко було відпустити,
Як складно було відказатися —
Перехворіти, пробачити, позабути,..
Сильнішим стати і не зламатися,..
Як хочеться піти туди, де дощ
Змиває всі сліди любові розіп'ятого,
Де болю немає,
Де нічого не чекаєш,
Де можна бути ні в чому не винним
З бувшого свого проклятого,..
Як хочеться піти за горизонт,
Щоби
У високому небі птахом розчинитися,..
Та тільки... крила зламані
І в горлі тихий стогін —
Я з висоти лечу, щоб розбитися,..
Як хочеться лягти в длані вітрам
І більше в світ оцей не повернутися —
Щезнути,
Пропасти...
В душі моїй якісь уламки,
Сміття,
Мотлох..,
А може бути — це тільки сон..,
Яким хочуть святе моє украсти...
І...
Знову хочеться піти мені в цей сон —
В тіней країні безповоротно
І безслідно зникнути,..
Забути вже про тих,
Хто був в мене закоханий..,
Але обіцянок вантаж кличе назад,
Щоби у себе вникнути...
На тонкій нитці крутяться-кружляють
Дайви ваги,
На чашках в рівновазі всі застигли,
Заніміли,
Обмілили..,
Любов і смерть —
Дві рівні граней смуги,
Якими серце навпіл у живому розділили.
І.., як же бути,
Як же далі із цим жити,
Де кровоточиться любов
І серце скаче ?
Я тихо собі брешу —
Намагаючись забути
Очі її,
В яких гірко —
У самотині,
Крижинка втрати моя
Плаче...
---------------------------------------
22.12.2018; Paris ("C.P")
=======================================
https://uamodna.com/articles/-ilaquo-kryzhynka-snuiraquo/
=======================================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903967
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2021
автор: Катинський Орест