І знову дует - Петро Кухарчук, Леся Утриско Воробець
вірю, Бог простить мене… і я намагався злетіти, бо Божа радість сьогодні в небі високо, високо… спочатку почув, а згодом побачив пару… ошаленів й не повірив своїм очам одразу…
…й не питайте, чому… і дух мій, там, у небі, і душа моя летіла й летіла..
… а пара була біліше білої…
… вперше за все своє життя в білих снігах наших зим …
… побачив пару лебедів…
… вони чомусь летіли на північ?...
…заблукали…
17.01.2021, Богунія, м. Житомир
#фото-телефон#©Петро Кухарчук
Любов земна не знає меж -
Біліша білої розпуки,
І я у ній напевно теж
Приймаю всі, жертовні, муки.
Зимовим холодом увись,
У вірі вічній - лебединій,
В стрімкім коханні - світла рись,
Життя присвячую єдиній.
Злетіти б в небо - би зумів
Лишень душею разом з ними -
У парі білих лебедІв...
В холодні білі зими.
У стрімко сіяних снігах,
На полотні блукань, предвічних,
Відчути вірність у гріхах -
В польоті, так, магічнім...
(С) Леся Утриско Воробець
Світлина - Петро Кухарчук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2021
автор: Леся Утриско