Куди ж це поспішаєте, літа ви молодії?
Чомусь так стрімко ви мчите, що вас не здоженеш.
Та спомини приємнії так серце моє гріють,
Хоча що було у житті, того вже не вернеш.
Залишилось лиш згадувать деньки ті золодії,
Як юність усміхалася та молодість цвіла.
На коси снігу сивини осінь густо насіє,
Але душа зостанеться назавжди молода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський