О, Церкво Христова, здіймай погляд вгору,
Вже скоро Спаситель прийде!
В небесні оселі відкриються двері, -
Своїх до Себе забере.
Страждаєш і плачеш, бо ворога бачиш? –
Молися, й його Бог спасе.
Там місць є багато, де Бог твій. Багато!
Хай кожен у небо ввійде.
О, Церкво Господня, твоя насолода –
Служити і славить Христа.
Допоки свобода – є вільна робота,
Трудися на ниві Христа.
Для духа й зростання є різні діяння,
Оті, що Святий Дух дає.
Будь мудра, Невісто, трудись, ще не пізно,
А Бог багатьох ще спасе.
Опустяться руки – почуй з неба звуки:
Ось-ось твій Спаситель гряде!
Здіймай зір до неба, твоя це потреба,
Хай вірою серце живе.
Бог дав нам Писання, не маймо вагання, -
Все сповниться. Так! Бог прийде!
Ще світ залютує, це кожен відчує,
Хто любить Ісуса і жде.
Та Божа дитино, молися невпинно,
Не лишить тебе Бог ніде.
Радій, веселися, у Бозі кріпися,
Попереду вічність з Ним жде!
«Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!» (Івана 16:33)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2021
автор: Лілія Мандзюк