Кришталь розсипала зима.
Чи мо то бите скло?
Не рада. Мабуть і сама.
Яке зробила зло.
Скувала все в важкі льоди.
Нема куди ступить.
Мов в панцері стоять сади.
Все причаїлось, спить.
Кругом все сяйвом мерехтить.
Куди не подивись.
На землю паморозь летить.
Гляди. не посковзнись..
Дощ падає й замерза.
Його не зупинить.
Кришталь блищить то чи сльоза..?
Ніхто не прояснить.
11.02.2021 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2021
автор: Валентина Рубан