Згадалися слова матусі,
Колись казала вона так:
Всі кра́сені і всі красуні
У молоді свої літа́,
Не слід нічого прикрашати
У розквіті найкращих літ,
Бо ліпшої краси не знати
В зеніті квітці на весні…
Вдивлялась в дзеркало уважно
З незадоволенням якимсь
Прискіпувалась, що не гарно
На зовсім юнім ще лиці,
А мама тихо посміхалась,
Не розуміючи того́,
Підходила і притулялась
Своїм обличчям до мого,
Щоб я змогла у порівнянні
Цим спогляданням зрозуміть:
У молоді роки́ всі гарні,
Це треба з вдячністю цінить,
Бо тільки раз в житті цвітемо
Як тая квітка на весні,
Ми кращими вже на стаємо,
Бог розум нам дає взамін...
Пройшли роки, нема вже мами,
За нею часто я тужу,
І донечці своїй те ж са́ме
Перед люстерком я кажу…
12.02.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904541
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2021
автор: Галя Костенко