Одружились молодята,
Полягали спати.
Відвернувся, помолився
Почав - позіхати...
-То чому ти відвернувся?
Йди швидше до мене,
За плече взяла Ганнуся
Він сховавсь за двері.
-Я тебе не розумію?
Люди кажуть, правду?
Обманув мене ти вміло
-Давай краще завтра...
Та ні завтра, ні пізніше
Клим її боявся,
Прихилялася зручніше,
Та він, відмовлявся.
Хотілося побачити,
З чим він одружився?
Коли піде купатися...
Тоді й стережися.
Розвалився на пів ванни
-Йди, скоріш чекаю.
Соромливо гукнув Ганну,
-Покажу, що маю.
Про мене слава по селу?
Не закриєш рота.
Тебе одну лише люблю,
Ціла в тебе цнота?
-Я, та я: мовить Ганнуся,
Тебе не діждалась...
Що ти маєш, тим горжуся,
Зв'язки з іншим мала.
-Колись давно пройшов те дід,
Мушу розказати.
Тримать тебе з усіх сторін,
Місяць не чіпати...
- Ти злидень, мене провіряв?
Можеш дорікати?
Тепер так модно, щоб ти знав!
На́що її мати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2021
автор: Валентина Ярошенко