Я не хочу самоти.
Вигадала тебе саме вона.
Тобі я не жона,
навіть нареченою ніколи не була,
та ображене зернятко надії,
ще все ж жевріє.
Кажуть, нехай пізно,
ніж ніколи.
Коли захурделить заметіль,
заволодіє тобою холоднеча,
я буду Душу твою зігрівати,
думками й чутливим серцем.
Буду сіяти навколо любов та добро,
й вони віддадуть нам своє тепло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2021
автор: Svitlana_Belyakova