Що не кажіть, та золотий у мене чоловік,
Зі мною ж так не легко, просто жах,
В той час, як він ступає твердо по землі,
То я літаю десь у небесах…
Коли він втомленим вертається у дім,
Залишивши роботу на роботі,
А в мене, в дощ, у сніг, у грім,
Думки зациклені на творчості й турботі…
Концерти, виступ, презентація, книжки,
Конспект, уроки, (рими щось немає).
Він завжди поруч, як киплять мізки,
Мене в реальність з творчості чекає.
Вирішує питання всі мої:
Купить, підвезти, організувати…
І у душі співають солов’ї -
Бо не перестає мене кохати…
Він першим слухає мої нові пісні,
Привозить мені бісер на картини,
Він гладить по щоці мене вві сні…
Що ще для щастя треба для людини?
Підтримує мене скрізь і завжди:
Знімає виступ, п’є без цукру каву,
Плече підставить в час незгод, біди,
Як не встигаю – він зготує страву.
Зі мною так не просто поруч жить,
Коли, як птах, між хмарами літаю.
Я дякую тобі за кожну мить!
І знай, що кожну мить тебе кохаю!
14.02.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2021
автор: Інна Рубан-Оленіч