А ти той, що один у світі –
Оберіг і обранець мій.
Ти і я – тільки в нашім літі,
Не підвладне воно зимі.
А я та, що чекати вмію
День чи рік, а чи все життя.
По-жіночому, десь – несміло,
Нетерпляче десь, мов дитя.
А ти той, хто мене розрадить
В час незгоди-зла захистить,
Хто не кине під ноги зраді,
Відбудує хиткі мости.
А я та, що тебе кохає,
Пригорнусь під твоє крило.
Про одне Бога я благаю,
Щоби поряд воно було.
Ти для мене – сонечко в небі,
Я ж хмаринкою – при тобі,
Бо і в дощику є потреба,
Як душа заблука в журбі.
Нас давно поєднало небо,
Хоч не вінчані – не біда.
Я ж не мислю себе без тебе,
Ти ж без мене будеш ридать.
А ти той, що один у світі,
А я та, що лише твоя.
Діти й внуки – то наші квіти –
З ними повна, міцна сім’я.
5.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2021
автор: Ганна Верес