Занадто багато сказала,
Занадто багато, на жаль,
Якби ж наперед я все знала,
Не зняла би з серця вуаль.
Від щастя до болю - хвилини,
Тепер лиш терпіти в кутку
Ці довгі болючі години,
Приймаючи правду гірку.
Мов лампи дві, очі згасають,
Душа вся навиворіт...кров...
Навколо вже грифи літають,
Мабуть, хочуть з'їсти любов.
Нехай всю з'їдять без останку,
Нехай розірвуть на шматки,
Народиться знов на світанку,
І душу вдягне на кістки.
Прострочу на швейній машинці,
Мов чисте, нове полотно,
Залишу рубець на мізинці
На згадку про те, що було.
Тепер я вже буду мовчати
Мовчанням, твердішим за сталь,
Ніколи не буду знімати
Із серця залізну вуаль.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2021
автор: Sukhovilova