Хоч літа на осінь повернули,
Літечком вони вже відцвіли,
Але серденько кохати не забуло
І любов"ю повниться завжди.
То дарма, що кучері сріблясті
Із русявих стали вже давно,
Та душа моя так прагне щастя,
Віддавать тобі своє тепло.
І нехай вже сиві твої скроні,
Але очі сяють, як тоді,
Мої руки у своїх долонях
Зігрівай, бо ми ще молоді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905077
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський