Сьогодні він вперше домашнє не вчив завдáння,
Було не до того. Вони хоронили тата.
Бабуся і мама ридали ридма до рання,
А він не ридав, хоч для нього не менша втрата.
Зібрався до школи. Не йти б, але тиснуть стіни.
Зітхають домашні. Мовчить на світлині батько.
Обабіч дороги буяла-цвіла калина,
І співом гучним заливалась весела пташка…
До класу зайшов. Привітатись не було сили.
Дівчатка схилили очі, а хлопці… Що їм...
Та він й не чекав, щоб його тут усі жаліли,
Адже це не він, то татусь його є Героєм.
Дзвінок пролунав. По журналу пробігли очі.
Учителька юна назвала ім"я хлопчини,
Обвівши указкою мапу на чорній дошці:
"Скажи-но мені, чи знаєш ти де Україна?"
Хлопчині одразу згадались слова батьківські,
Слова, що із пам"яті вже і вовік не стерти,
Слова ті були в татуся на жалóбній стрічці,
Рукою торкнувся грудей: "Україна в серці!".
©Н.Хаммоуда.
27.05.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905197
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2021
автор: Наталя Хаммоуда