Довгі століття під гнітом жорстких диктатур,
звиклі до тьми циркулярів, заслань і тортур,
де переважно ніщо не залежить від нас,
за розпорядком – обід і гібридна війна;
гнути покірливо спину за пил трудоднів,
вперто сердечним поривам чеканити: "Ні!",
карб від нагайки, мов скарб з завмиранням нести,
з гідністю воликам справно крутити хвости;
звиклі чекати щороку, що з'явиться хтось,
мов, чарівник із Країни омріяних Оз,
зліпить з болота і безладу щастя для мас.
Хто він? – Партнер? Депутат? Президент? Ілон Маск?
Прийде, завдавши на плечі страшенний тягар:
відповідальність за нас, що сягає до хмар.
Тільки, крім нас, наші долі не зрушить ніхто:
кожен є сам собі кат, адвокат і актор.
Власного пекла і раю творець на Землі.
Тільки спаливши пороки й страхи, на золі,
стиснувши зуби і волю узявши в кулак,
можна спинити в житті і у світі колапс.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2021
автор: Олександр Обрій