То завіє завірюха,
то всміхнеться сонце,
теплим променем весняним
зазирне в віконце.
Хоч зима іще лякає
холодом колючим,
все ж чудово розуміє -
весна неминуча.
Її подих вже з-під снігу
птахи відчувають,
своїм щебетом бадьорим
людей звеселяють.
Іще Лютий режисує
зимові вистави,
та не може припинити
котячі забави.
До весни вже зовсім трохи,
коти не чекають.
Вони зиму своїм Марцем
потрохи стирають.
Під ногами - каша з снігу,
на дахах - бурульки,
ось такі вже наостанок
в зими капризульки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2021
автор: Tanita N