Випливи, рибо,
за межі води
і піщані замки залиш на секунду,
Думки - якорем вниз;
а що там під лускою,
розкажи.
Весна човгає на полотнах землі,
залишає сліди
із бруду
І котиться вниз по домівках,
розчісує так гребенем
хвости.
Кисень ротом ковтни,
хай запалиться кольором серце,
Бо від холоду біле уже
і вийшло за край.
Бо на ранок в твою невизначеність запхають кільце,
А в легені - скло,
щоб зловити і порушити простір твій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2021
автор: Олеся Шевчук