***

Тихо,  як  на  прийомі  в  дантиста  після  знеболювального  –
Стогнати  і  плакати,  звісно,  було  б  природніше,
Лякати  замріяних  неказок  нехепіендами
Й  страшенним  безладом
За  блискучим  дзеркалом
Душевного  гардероба.
Невічний
Трагічний
Спокій.
Механізми  звичок  сильніші  від  пилу  докору:
Совість  прокинулася,  відчула  себе  вороною,
Білою-білою
За  власним  бажанням  чи  силою
Втече  від  звуків  скреготу  –
Ніхто  не  хоче  бути  жертвою,
Мертвою
Стрілкою
В  цифровому  годиннику.
Що  є  першопричиною,
Першопровиною
Нестерпного
Всеосяжного  болю  –
Відсутність  любові?
Війна  з  собою?
На  рані  сіль  моря
Ілюзій  вивітрених?
Коли  впадуть  до  ніг
Скалки  величезного  дзеркала,
Посмішка  буде  здоровою.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VYsHhzlleMI[/youtube]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2021
автор: Серафима Пант