Люблю, щоб виважено, невагомо,
Рухом бризу по зрадлИвій шкірі…
Ніжність волю засмоктала в кому,
Відчинила задубівши двері
І впустила сонячні вітри.
Піднімись назустріч їм, згори
В переродженні із щастя й муки.
Вкотре місять глину твої руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2021
автор: Пісаренчиха