без озирань на паралельність ліній,
в позбутій правил нескінченній грі,
знесилена бліда подоба тіні
блукає між розбитих ліхтарів_
>
на ланцюгу короткому тримає
свою офіру забобонний бог_
сховав кошлату вату небокраю
щільних адрес бетонний каталог_
>
пусте свічадо чорної ікони
окроплене ядучими слізьми,
вгаває колискова вавилону,
що вибере_ втекти / лягти кістьми_
>
минаючи розхристані обійстя
перехрестився радник на плечі_
він дочекався_ наче пес окістя_
коли зламались променів мечі_
>
тримайся стін, бліда подобо тіні,
тікай магнітів поглядів байдужих,
ходи лише вздовж паралельних ліній
без двійників у стеклах та калюжах_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905504
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2021
автор: Ки Ба 1