У нас, людей, відсутні крильці,
Такі вже надто ми земні,
Та у душі́ ми як ті птиці
Літаєм взимку й навесні,
Літаєм жайворонком влітку,
Оспівуєм земну красу,
Як бджілки, що з любові квітки,
П’єм життєдайную росу,
Кохання славим соловейком,
На сьоме небо летимо,
І ластівкою в’єм гніздечко,
Якщо два серця в унісон,
Лелекою про діток дбаєм,
Вчимо літать їх як птахи́,
Життя ми співом прикрашаєм
Веселим, інколи сумним...
Тож, є в людей, одначе, крила,
Не видно їх, вони в душі,
Бог дарував нам ці вітрила,
Щоби краси пізнать світи...
20.02.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2021
автор: Галя Костенко