Для мене ти, о рідна мово,
Не просто річ, не просто слово!
Ти – ген від прадіда, від діда,
І серця стук, і вічний ідол!
Мої ти радощі й жалі,
Моє життя на цій землі!
Ти – і у прозі, і у ві́рші,
І у зізна́ннях найпалкіших!
Ти – клекіт рідного лелеки,
Котрий летить у край далекий,
Щоб повернутись знов туди,
Де вік пануєш, мово, ти!
Тобі завдячую сьогодні
Своїм корінням благородним –
Тим волелюбним, не лакузьким,
Котре – з Русі, але не «руське»,
В котрім ніхто із нас не звик
Тебе міняти на язик!
20.02.2021
© Надія Бойко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2021
автор: Надія Бойко