…

Розтратив  лютий    врешті-решт  скажену  лють.
Синюшний  сніг  буравить  свердлами  капіж.
По-зрадницьки  гуськом  за  днями  дні  ідуть
За  небозвід,  де  завеснянився  рубіж.

Увійде  провесінь  заучено  у  дім
(Сакраментальний  неодмінний  ритуал).
Проклюнуться  ростки  у  безнадій  на  дні,
Рясними  сходами  волатиме  мурал.

Дарма  чи  рідкосів,  чи  руно  поривань:
Над  ними  твердь  розгорне  лагідну    блакить
Й  над    шпилем,  й  золотими  маківками  бань…
В  заручному  кільці  щемких  передчувань
Земля,  немовби  віть  під  бджілкою,  тремтить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905621
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2021
автор: Valentyna_S